ІСТОРІЯ ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ
Історія школи бере свій початок із далекого післявоєнного часу.

Територія мікрорайону, до Великої Вітчизняної війни, була заселена людьми із навколишніх хуторів. Діти селян ходили до школи у Вороніж або в село Курдюмівка, яке знаходилося за 4км. від Воронежа. Після звільнення селища від окупантів, 2 вересня1943 року, уже через місяць приступили до роботи й школи. Але розруха, відсутність одягу та взуття сприяли тому, що багато дітей не відвідували навчання. Батьки, а це в основному були жінки, які самі виховували осиротілих дітей, просили місцеве керівництво відкрити школу у селі Дорошенковому. Та не вистачало вчителів і можливостей, до того ж уже була школа у Курдюмівці, що входила до Дорошенківської сільської ради.

У 1945 році за згодою вчителя Криська Олександра Антоновича було організовано навчальний клас на базі контори колгоспу «Перше травня». Учитель працював у дві зміни: вранці йшов у Курдюмівку, після обіду – до Дорошенкового. Та виявилося, що кількість учнів, які бажали навчатися ближче додому, була набагато більша можливостей одного вчителя. Місцеве керівництво району, на багаторазове звернення голови сільської ради та голови колгоспу, усе ж пішло назустріч, і нарешті 1947 року була відкрита Дорошенківська початкова школа з чотирма класами. Директором призначено Кондратенка Миколу Трохимовича, який був учителем 2 та 3 класів. Також працювали ще дві вчительки – Рудакова Надія Григорівна та Кондюшко Наталія Михайлівна. Школа працювала у дві зміни: 1-2кл. зранку, а 3-4кл. після обіду.

Через рік стало питання про відкриття п’ятого класу. Із 1949 року школа отримала назву Дорошенківської семирічної школи (прогресивка), а в 1952 році відбувся перший випуск учнів. Колектив учителів складав 12 осіб.

Приміщення, де навчалися діти, було колишнім маєтком господарської економії Товариства заводів братів Терещенків. В одній будівлі знаходилися класні кімнати, а з іншого боку сільська рада та контора колгоспу. Тому для розширення школи зробили прибудову в 1950 році. Та все одно не вистачало місця. Школа продовжувала працювати у дві зміни.

Полегшення прийшло тільки через 10 років. У 1960 році ліквідовано Дорошенківську сільську раду, територія села була приєднана до Воронежа. Школа отримала нову назву – Воронізька восьмирічна школа №3. Контора колгоспу перейшла у нове помешкання на розі вулиць Київської й Пушкіна. Керівництво 3 бригади отримало приміщення на польовому стані. Звільнені кімнати отримала школа. Поряд зі школою збудували майстерні для уроків праці, їдальню та господарські приміщення.

На початку 70-х років замінили пічне опалення на водяне, прибудували ліве крило до основної будівлі. Діти отримали спортивну залу. На розі вулиць Дружби й Тидня будують нову бібліотеку, а через дорогу великий будинок колгоспного клубу. Усе це дало можливість покращити умови для навчання та дозвілля дітей у позаурочний час. У школі на той час навчалося до 150 учнів і працювало 14 педагогічних працівників.

У 1984-85рокох прибудовується праве крило. Додаються ще 5 класних кімнат. З того часу школа отримала сучасний вигляд.

За весь період роботи школи її закінчило майже 1300 учнів. Серед випускників: учені, діячі культури, працівники освіти, лікарі, аграрії, залізничники та представники інших галузей господарства.

За час роботи школи змінилося 7 директорів. 27 років керував навчальним закладом Кондратенко Микола Трохимович (1947-1974), його змінив на цій посаді КозленкоГригорий Антонович, далі школою керували: Козленко Любов Василівна, Голубовський Олександр Пилипович, Лупик Володимир Васильович, Савченко Валерій Григорович, а з 1998 року й донині школу очолює Прохоровська Ірина Миколаївна.

За 70 років школа неодноразово змінювала назви, навчальні приміщення, змінювалися учні й учителі, та незмінною залишалася любов мешканців мікрорайону до своєї рідної школи.

Кiлькiсть переглядiв: 174

Коментарi